• Наймичка Пролог 
  
  У неділю вранці-рано 
  Поле крилося туманом; 
  У тумані, на могилі, 
  Як тополя, похилилась 
  Молодиця молодая. 
  Щось до лона пригортає 
  Та з туманом розмовляє: 
• І багата я І багата я, 
  І вродлива я, 
  Та не маю собі пари, 
  Безталанна я.
• Над Дніпровою сагою ... Над Дніпровою сагою 
  Стоїть явор меж лозою, 
  Меж лозою з ялиною, 
  З червоною калиною. 
  
  Дніпро берег риє-риє, 
  Яворові корінь миє. 
  Стоїть старий, похилився, 
  Мов козак той зажурився. 
• На улиці невесело На улиці невесело, 
  В хаті батько лає, 
  А до вдови на досвітки 
  Мати не пускає. 
  Що ж мені робити, 
  Де мені подітись? 
  Чи то з іншим полюбитись, 
  Чи то утопитись? 
• І Архімед, і Галілей ... І Архімед, і Галілей 
  Вина й не бачили. Єлей 
  Потік у черево чернече! 
  А ви, святиє предотечі, 
  По всьому світу розійшлись 
  І крихту хліба понесли 
  Царям убогим. Буде бите 
  Царями сіянеє жито! 
• На незабудь Штернбергові Поїдеш далеко, 
  Побачиш багато; 
  Задивишся, зажуришся,— 
  Згадай мене, брате! 
  
• На вічну пам'ять Котляревському Сонце гріє, вітер віє
  З поля на долину,
  Над водою гне вербою
  Червону калину;
  На калині одиноке
  Гніздечко гойдає, –
  А де ж дівся соловейко?
  Не питай, не знає.
• Якось-то йдучи уночі ... Якось-то йдучи уночі 
  Понад Невою... та, йдучи, 
  Міркую сам-таки з собою: 
  «Якби-то,— думаю,— якби 
  Не похилилися раби... 
• На Великдень, на соломі ... На Великдень, на соломі 
  Против сонця, діти 
  Грались собі крашанками 
  Та й стали хвалитись 
  Обновами. Тому к святкам 
  З лиштвою пошили 
  Сорочечку. А тій стьожку, 
  Тій стрічку купили. 
• На вгороді коло броду На вгороді коло броду Барвінок не сходить. Чомусь дівчина до броду По воду не ходить. На вгороді коло тину Сохне на тичині Хміль зелений, не виходить Дівчина з хатини.
• Якби-то ти, Богдане п'яний... Якби-то ти, Богдане п'яний, 
  Тепер на Переяслав глянув! 
  Та на Замчище подививсь! 
  Упився б! здорово упивсь! 
  І препрославлений козачий 
  Розумний батьку!.. і в смердячій 
  Жидівській хаті б похмеливсь 
  Або в калюжі утопивсь, 
  В багні свинячім. 
  
• На батька бісового я трачу ... На батька бісового я трачу 
  І дні, і пера, і папір! 
  А іноді то ще й заплачу, 
  Таки аж надто. Не на мир 
  І на діла його дивившись, 
  А так, мов іноді, упившись, 
  Дідусь сивесенький рида — 
  Того, бачте, що сирота. 
• Н.Т (Великомученице кумо! ) Великомученице кумо! 
  Дурна єси та нерозумна! 
  В раю веселому зросла, 
  Рожевим цвітом процвіла 
  І раю красного не зріла, 
  Не бачила, бо не хотіла 
  Поглянути на божий день, 
  На ясний світ животворящий! 
• Якби тобі довелося ... «Якби тобі довелося 
  В нас попанувати, 
  То знав би ти, пане-брате, 
  Як їх називати, 
  Отих твоїх безталанних 
  Дівчаток накритих. 
• Н. Маркевичу Бандуристе, орле сизий! 
  Добре тобі, брате: 
  Маєш крила, маєш силу, 
  Є коли літати. 
  Тепер летиш в Україну — 
  Тебе виглядають. 
  Полетів би за тобою, 
  Та хто привітає. 
• Мій боже милий, знову лихо!.. Мій боже милий, знову лихо!.. 
  Було так любо, було тихо; 
  Ми заходились розкувать 
  Своїм невольникам кайдани. 
  Аж гульк!.. Ізнову потекла 
  Мужицька кров! Кати вінчанні, 
  Мов пси голодні за маслак, 
  Гризуться знову. 
  
• Муза А ти, пречистая, святая, 
  Ти, сестро Феба молодая! 
  Мене ти в пелену взяла 
  І геть у поле однесла. 
  І на могилі серед поля, 
  Як тую волю на роздоллі, 
  Туманом сивим сповила. 
• Москалева криниця (перша редакція) – Не варт, єй-богу, жить на світі!.. 
  – То йди топись! – А жінка! Діти? 
  – Ото ж то, бачиш, не бреши! 
  А сядь лишень та напиши 
  Оцю бувальщину… То, може, 
  Інако скажете, небоже. 
• Москалева криниця Не на Вкраїні, а далеко, 
  Аж за Уралом, за Елеком, 
  Старий недобиток варнак 
  Мені розказував отак 
  Про сю криницю москалеву, 
  А я, сумуючи, списав, 
  Та рифму нищечком додав, 
  Та невеличку і дешеву 
• Молитва Царям, всесвітнім шинкарям, 
  І дукачі, і таляри, 
  І пута кутії пошли. 
  
  Робочим головам, рукам 
  На сій окраденій землі 
  Свою ти силу ниспошли.