На батька бісового я трачу 
І дні, і пера, і папір! 
А іноді то ще й заплачу, 
Таки аж надто. Не на мир 
І на діла його дивившись, 
А так, мов іноді, упившись, 
Дідусь сивесенький рида — 
Того, бачте, що сирота. 

[Перша полонина 1850, 
Оренбург]