Маловідомий Шевченко

  • Багатий граф та побратим Шевченка (Яков де Бальмен)

    Коли мої ровесники наприкінці 50-х, початку 60-х приносили присягу будівника комунізму, я біля могилки Опанаса Марковича приносив Присягу Роду. Та вона дуже мало відрізнялась від тієї присяги будівника комунізму. Хиба тим, що клявся у вірності Батьківщині, а не Державі, обіцяв служити Людям , а не владі. Клявся донести до них Правду Роду і правду про Рід...

  • НЕЗНАЙОМИЙ ВАМ ТАРАС ШЕВЧЕНКО

    В ті часи, коли нинішні „ганьбісти”, смиренно сиділи по своїх закутках і на зборах старанно аплодували зверхникам, я не визнавав радянської влади. Чужою вона була мені. Діда, учасника Льодового походу Лавра Корнилова, Миколу Вербицького-Антіоха – розстріляли разом з заручниками, коли в 1922 році в Чернігові єврей-студент застрелив якогось жида з ВЧК. Тоді ж знищили родове склепіння Вербицьких-Рашевських-Голіциних, де був похований мій прадід- автор рядків „Ще не вмерли України”, друг останніх днів Тараса Шевченко, столовий дворянин Микола Андрійович Вербицький Антиох. Це в пам’ять Шевченко він разом з побратимами Тадеєм та Йосипом Рильськими, що разом з ним писали ці рядки, зрікся дворянства (нащадку багатого козака Павлу Чубинському і зрікатись не було чого. Він став дворянином по чину –дослужившись до дійсного статського радника). На його похованні молодший його побратим Михайло Коцюбинський охарактеризував його, як „народного руського вчителя”, що життя своє віддав служінню Людям, а не владі.Хто після чверть столітнього заслання повернувся в Україну Українцем...

  • Тарасові музи

    Уже давно звернув я увагу на те, що більшість біографів-шевченкознавців основну увагу приділяють творчості поета, акцентуючи на роках кріпацтва, заслання. І мало написано про його душевні почуття, зокрема про його кохання. Адже він, крім усього, що стосується його геніальності, був ще й хлопцем, парубком і, нарешті, реальним мужчиною.

  • Шевченко малював домочадців Гоголя?

    Це сталося двадцять із гаком років тому, коли я шукала експонати для експозиції державного заповідника-музею М.Гоголя, що будувався тоді у Полтаві. До моїх рук потрапила книга «Тарас Шевченко. Малярство. Графіка. 1830—1847 рр.». Я стала уважно вдивлятися в обличчя людей, які отримали безсмертя завдяки малюнкам Тараса Григоровича, зробленим під час гостювання в їхніх маєтках у 1843—1845 роки. Зупинила увагу на роботі під номером 30, підписаній «Портрет невідомих» — жіночий і чоловічий портрети олівцем, намальовані на одному аркуші у 1840—1843 роках у Петербурзі.

  • Будинки на вулиці Велика Житомирська,36 та 38 у Києві, де частенько перебував Шевченко

    Садиба належала Києво-Стрітенській церкві, що стояла на протилежному, непарному, боці вулиці. З середини ХІХст. в садибі містилися два невеликих будиночки - одно- і двоповерховий.

    В одноповерховому будинку №38 мешкав відомий український художник І.Сошенко (1807-1876). В 1834-1838рр. він навчався в Академії мистецтв, 1835р. познайомився в С.-Петербурзі з Т.Шевченком і сприяв його викупові з кріпацтва.

  • Останнє кохання Тараса Шевченка

    ...Те, що улюбленого поета української нації поховали у невеличкому містечку Каневі Київської губернії, виглядає дуже символічним. Щоправда, сам Шевченко ніяких вказівок стосовно цього нащадкам не давав. А знаменитий “Заповіт” було написано за півтора десятка років до того, як він вперше побачив ці місця. Тарас Шевченко плив човном до села Прохорівки, де мешкав його друг, перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Краєвид так сподобався поетові, що він вирішив купити тут землю, збудувати будинок і з сім’єю (!) назавжди переїхати у цей благословенний край із сльотавого Петербурга. До втілення мрії залишалось небагато. Був уже намальований план простої селянської хати, в якій поет мав відчути справжнє людське щастя, у Петербурзі чекала молоденька красуня-наречена. Але... Замість сімейного раю у Ка­неві постали дві могили. Висока і знана – самого поета, і забута до недавнього часу – його нареченої.

  • Шевченко та його сучасники-лікарі

    У 1962 року в часописі "Лікарський Вісник" (Чикаго) було надруковано працю В.Плюща (1903—1976) "Медицина України за часів Тараса Григоровича Шевченка". Із зрозумілих причин вона залишилася невідомою для широкого загалу медиків України.

    Василь Плющ (Мюнхен, Німеччина)