Незабаром після цілопалення "Тни Наполеона" з галасом зявились на світ "Мертвыя души". "Библіотека для чтенія", а разом з нею й статечні, добромисні люди вилаяли книжку й автора, назвавши книжку брудною й аморальною, а автора "сіятелем плевел" на ниві виховання благородної молоді. Та не зважаючи на перестороги охоронителів моральности й охоронительниць російського слова, "Мертвыя души" швидше від птахів небесних розлетілися по широкому царству російському.
Не додому вночі йдучи З куминої хати І не спати лягаючи, Згадай мене, брате . А як прийде нудьга в гості Та й на ніч засяде, Отойді мене, мій друже, Зови на пораду.