Над Дніпровою сагою 
Стоїть явор меж лозою, 
Меж лозою з ялиною, 
З червоною калиною. 

Дніпро берег риє-риє, 
Яворові корінь миє. 
Стоїть старий, похилився, 
Мов козак той зажурився. 

Що без долі, без родини 
Та без вірної дружини, 
І дружини, і надії 
В самотині посивіє! 

Явор каже: «Похилюся 
Та в Дніпрові скупаюся». 
Козак каже: «Погуляю 
Та любую пошукаю». 

А калина з ялиною 
Та гнучкою лозиною, 
Мов дівчаточка, із гаю 
Виходжаючи, співають; 

Повбирані, заквітчані 
Та з таланом заручені, 
Думки-гадоньки не мають, 
В'ються-гнуться та співають. 

24 іюня [1860, 
С.-Петербург]