• І небо невмите, і заспані хвилі І небо невмите, і заспані хвилі; 
  І понад берегом геть-геть 
  Неначе п'яний очерет 
  Без вітру гнеться. Боже милий! 
  Чи довго буде ще мені 
  В оцій незамкнутій тюрмі, 
  Понад оцим нікчемним морем 
• І мертвим, і живим, І смеркає, і світає, 
  День божий минає, 
  І знову люд потомлений 
  І все спочиває. 
  Тілько я, мов окаянний, 
  І день і ніч плачу 
  На розпуттях велелюдних, 
  І ніхто не бачить, 
  І не бачить, і не знає 
  Оглухли, не чують; 
• І золотої й дорогої ... І золотої й дорогої 
  Мені, щоб знали ни, ве жаль 
  Моєї долі молодої: 
  А іноді така печаль 
  Оступить душу, аж заплачу. 
  А ще до того, як побачу 
  Малого хлопчика в селі. 
  Мов одірвалось од гіллі, 
  Одно-однісіньке під тином 
  Сидить собі в старій ряднині. 
• І знов мені не привезла І знов мені не привезла 
  Нічого пошта з України... 
  За грішнії, мабуть, діла 
  Караюсь я в оцій пустині 
  Сердитим богом. Не мені 
  Про теє знать, за що караюсь, 
  Та й знать не хочеться мені. 
  А серце плаче, як згадаю 
  Хоч невеселії случаї 
  І невеселії ті дні, 
  Що пронеслися надо мною 
  В моїй Україні колись... 
• І досі сниться: під горою... І досі сниться: під горою, 
  Меж вербами та над водою, 
  Біленька хаточка. Сидить 
  Неначе й досі сивий дід 
  Коло хатиночки і бавить 
  Хорошеє та кучеряве 
  Своє маленькеє внуча. 
• І день іде, і ніч іде... І день іде, і ніч іде. 
  І, голову схопивши в руки, 
  Дивуєшся, чому не йде 
  Апостол правди і науки? 
• І виріс я на чужині І виріс я на чужині, 
  І сивію в чужому краї: 
  То одинокому мені 
  Здається – кращого немає 
  Нічого в бога, як Дніпро 
  Та наша славная країна… 
  Аж бачу, там тілько добро, 
  Де нас нема. В лиху годину 
  Якось недавно довелось 
  Мені заїхать в Україну, 
  У те найкращеє село… 
• Якби мені, мамо, намисто Якби мені, мамо, намисто, 
  То пішла б я завтра на місто, 
  А на місті, мамо, на місті 
  Грає, мамо, музика троїста. 
  А дівчата з парубками 
  Лицяються. Мамо! Мамо! 
  Безталанна я! 
  
• Якби мені черевики Якби мені черевики, 
  То пішла б я на музики, 
  Горенько моє! 
  Черевиків немає, 
  А музика грає, грає, 
  Жалю завдає! 
  Ой піду я боса полем, 
  Пошукаю свою долю, 
  Доленько моя! 
• Якби зустрілися ми знову Якби зустрілися ми знову, 
  Чи ти злякалася б, чи ні? 
  Якеє тихеє ти слово 
  Тойді б промовила мені? 
  Ніякого. І не пізнала б. 
  А може б, потім нагадала, 
  Сказавши: «Снилося дурній». 
  А я зрадів би, моє диво! 
  Моя ти доле чорнобрива! 
• Якби з ким сісти хліба з'їсти... Якби з ким сісти хліба з'їсти, 
  Промовить слово, то воно б, 
  Хоч і як-небудь на сім світі, 
  А все б таки якось жилось. 
  Та ба! Нема з ким. Світ широкий, 
  Людей чимало на землі... 
  А доведеться одиноким 
  В холодній хаті кривобокій 
  Або під тином простягтись. 
• Якби з ким сісти хліба з'їсти... Якби з ким сісти хліба з'їсти, 
  Промовить слово, то воно б, 
  Хоч і як-небудь на сім світі, 
  А все б таки якось жилось. 
  Та ба! Нема з ким. Світ широкий, 
  Людей чимало на землі... 
• Якби ви знали, паничі... Якби ви знали, паничі, 
  Де люде плачуть живучи, 
  То ви б елегій не творили 
  Та марне бога б не хвалили, 
  На наші сльози сміючись. 
  За що, не знаю, називають 
  Хатину в гаї тихим раєм. 
• Як маю я журитися Як маю я журитися, 
  Докучати людям, 
  Піду собі світ за очі — 
  Що буде, те й буде. 
  Найду долю — одружуся, 
  Не найду — втоплюся, 
  Та не продамся нікому, 
  В найми не наймуся. 
  Пішов же я світ за очі, 
  Доля заховалась; 
  А воленьку люде добрі 
• Я не нездужаю, нівроку... Я не нездужаю, нівроку, 
  А щось такеє бачить око, 
  І серце жде чогось. Болить, 
  Болить, і плаче, і не спить, 
  Мов негодована дитина. 
  Лихої, тяжкої години, 
  Мабуть, ти ждеш? Добра не жди, 
  Не жди сподіваної волі — 
  Вона заснула: цар Микола 
  Її приспав. А щоб збудить 
  Хиренну волю, треба миром, 
  Громадою обух сталить; 
• Юродивий Во дні фельдфебеля-царя 
  Капрал Гаврилович Безрукий 
  Та унтер п'яний Долгорукий 
  Украйну правили. Добра 
  Таки чимало натворили, 
  Чимало люду оголили 
  Оці сатрапи-ундіра, 
  А надто стрижений Гаврилич 
  З своїм єфрейтором малим 
  Та жвавим, на лихо лихим, 
  До того люд домуштрували, 
  Що сам фельдфебель дивувались 
• Швачка Ой не п'ється горілочка, 
  Не п'ються й меди. 
  Не будете шинкувати, 
  Прокляті жиди. 
  Ой не п'ється теє пиво, 
  А я буду пить. 
  Не дам же я вражим ляхам 
  В Україні жить. 
• Чума Чума з лопатою ходила, 
  Та гробовища рила, рила, 
  Та трупом, трупом начиняла 
  І с о с в я т и м и не співала, 
  Чи городом, чи то селом, 
  Мете собі, як помелом. 
  Весна. Садочки зацвіли, 
  Неначе полотном укриті, 
  Росою божою умиті, 
  Біліють. Весело землі: 
  Цвіте, красується цвітами, 
  Садами темними, лугами. 
• Чого мені тяжко, чого мені нудно Чого мені тяжко, чого мені нудно, 
  Чого серце плаче, ридає, кричить, 
  Мов дитя голодне? Серце моє трудне, 
  Чого ти бажаєш, що в тебе болить? 
  Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш? 
  Засни, моє серце, навіки засни, 
  Невкрите, розбите,— а люд навісний 
  Нехай скаженіє... Закрий, серце, очі. 
• Чигрине, Чигрине Чигрине, Чигрине, 
  Все на світі гине, 
  І святая твоя слава, 
  Як пилина, лине 
  За вітрами холодними, 
  В хмарі пропадає.