Поезія

Якби з ким сісти хліба з'їсти, 
Промовить слово, то воно б, 
Хоч і як-небудь на сім світі, 
А все б таки якось жилось. 
Та ба! Нема з ким. Світ широкий, 
Людей чимало на землі... 
А доведеться одиноким 
В холодній хаті кривобокій 
Або під тином простягтись. 
Або... Ні. Треба одружитись, 
Хоча б на чортовій сестрі! 
Бо доведеться одуріть 
В самотині. Пшениця, жито 
На добрім сіялись лану, 
А люде так собі пожнуть 
І скажуть: «Десь його убито, 
Сердешного, на чужині...» 
О горе, горенько мені! 

4 ноября [1860, 
С.-Петербург]

До перелiку