Поезія


Ой не п'ється горілочка, 
Не п'ються й меди. 
Не будете шинкувати, 
Прокляті жиди. 
Ой не п'ється теє пиво, 
А я буду пить. 
Не дам же я вражим ляхам 
В Україні жить. 
Ходім, батьки-отамани, 
У Фастов в неділю 
Та надінем вражим ляхам 
Кошуленьку білу. 
Ні, не білу, а червону... 
Ходім погуляєм. 
Та в пригоді свого батька 
Старого згадаєм, 
Полковника фастовського 
Славного Семена. 
Ходім, брати: не згинете, 
Хлопці, коло мене. 

В Переп'яті гайдамаки 
Нишком ночували. 
До схід сонця у Фастові 
Хлоп'ята гуляли. 
Прийди з того Межигор'я, 
Наш славний Палію, 
Подивися, що той Швачка 
У Фастові діє! 
Добре діє! У Фастові, 
У славному місті, 
Покотилось ляхів, жидів 
Не сто і не двісті. 
А тисячі. А майдани 
Кров почервонила. 
А оранди з костьолами, 
Мов свічки, згоріли. 
В самім замку невеличку 
Церковку святую 
Не спалено. Отам Швачка 
Співа алілуя. 
Хвалить господа, веселий, 
І каже сідлати 
Коня свого вороного: 
Має погуляти 
У Бихові, славнім місті, 
З Левченком б укупі, 
Потоптати жидівського 
Й шляхетського трупу. 

[Друга половина 1848, 
Косарал]

До перелiку