Ленты


  • І небо невмите, і заспані хвилі І небо невмите, і заспані хвилі; 
    І понад берегом геть-геть 
    Неначе п'яний очерет 
    Без вітру гнеться. Боже милий! 
    Чи довго буде ще мені 
    В оцій незамкнутій тюрмі, 
    Понад оцим нікчемним морем 
  • І мертвим, і живим, І смеркає, і світає, 
    День божий минає, 
    І знову люд потомлений 
    І все спочиває. 
    Тілько я, мов окаянний, 
    І день і ніч плачу 
    На розпуттях велелюдних, 
    І ніхто не бачить, 
    І не бачить, і не знає 
    Оглухли, не чують; 
  • І золотої й дорогої ... І золотої й дорогої 
    Мені, щоб знали ни, ве жаль 
    Моєї долі молодої: 
    А іноді така печаль 
    Оступить душу, аж заплачу. 
    А ще до того, як побачу 
    Малого хлопчика в селі. 
    Мов одірвалось од гіллі, 
    Одно-однісіньке під тином 
    Сидить собі в старій ряднині. 
  • І знов мені не привезла І знов мені не привезла 
    Нічого пошта з України... 
    За грішнії, мабуть, діла 
    Караюсь я в оцій пустині 
    Сердитим богом. Не мені 
    Про теє знать, за що караюсь, 
    Та й знать не хочеться мені. 
    А серце плаче, як згадаю 
    Хоч невеселії случаї 
    І невеселії ті дні, 
    Що пронеслися надо мною 
    В моїй Україні колись... 
  • І досі сниться: під горою... І досі сниться: під горою, 
    Меж вербами та над водою, 
    Біленька хаточка. Сидить 
    Неначе й досі сивий дід 
    Коло хатиночки і бавить 
    Хорошеє та кучеряве 
    Своє маленькеє внуча. 
  • І день іде, і ніч іде... І день іде, і ніч іде. 
    І, голову схопивши в руки, 
    Дивуєшся, чому не йде 
    Апостол правди і науки? 
  • І виріс я на чужині І виріс я на чужині, 
    І сивію в чужому краї: 
    То одинокому мені 
    Здається – кращого немає 
    Нічого в бога, як Дніпро 
    Та наша славная країна… 
    Аж бачу, там тілько добро, 
    Де нас нема. В лиху годину 
    Якось недавно довелось 
    Мені заїхать в Україну, 
    У те найкращеє село… 
  • Якби мені, мамо, намисто Якби мені, мамо, намисто, 
    То пішла б я завтра на місто, 
    А на місті, мамо, на місті 
    Грає, мамо, музика троїста. 
    А дівчата з парубками 
    Лицяються. Мамо! Мамо! 
    Безталанна я! 
  • Якби мені черевики Якби мені черевики, 
    То пішла б я на музики, 
    Горенько моє! 
    Черевиків немає, 
    А музика грає, грає, 
    Жалю завдає! 
    Ой піду я боса полем, 
    Пошукаю свою долю, 
    Доленько моя! 
  • Якби зустрілися ми знову Якби зустрілися ми знову, 
    Чи ти злякалася б, чи ні? 
    Якеє тихеє ти слово 
    Тойді б промовила мені? 
    Ніякого. І не пізнала б. 
    А може б, потім нагадала, 
    Сказавши: «Снилося дурній». 
    А я зрадів би, моє диво! 
    Моя ти доле чорнобрива! 
  • Якби з ким сісти хліба з'їсти... Якби з ким сісти хліба з'їсти, 
    Промовить слово, то воно б, 
    Хоч і як-небудь на сім світі, 
    А все б таки якось жилось. 
    Та ба! Нема з ким. Світ широкий, 
    Людей чимало на землі... 
    А доведеться одиноким 
    В холодній хаті кривобокій 
    Або під тином простягтись. 
  • Якби з ким сісти хліба з'їсти... Якби з ким сісти хліба з'їсти, 
    Промовить слово, то воно б, 
    Хоч і як-небудь на сім світі, 
    А все б таки якось жилось. 
    Та ба! Нема з ким. Світ широкий, 
    Людей чимало на землі... 
  • Якби ви знали, паничі... Якби ви знали, паничі, 
    Де люде плачуть живучи, 
    То ви б елегій не творили 
    Та марне бога б не хвалили, 
    На наші сльози сміючись. 
    За що, не знаю, називають 
    Хатину в гаї тихим раєм. 
  • Як маю я журитися Як маю я журитися, 
    Докучати людям, 
    Піду собі світ за очі — 
    Що буде, те й буде. 
    Найду долю — одружуся, 
    Не найду — втоплюся, 
    Та не продамся нікому, 
    В найми не наймуся. 
    Пішов же я світ за очі, 
    Доля заховалась; 
    А воленьку люде добрі 
  • Я не нездужаю, нівроку... Я не нездужаю, нівроку, 
    А щось такеє бачить око, 
    І серце жде чогось. Болить, 
    Болить, і плаче, і не спить, 
    Мов негодована дитина. 
    Лихої, тяжкої години, 
    Мабуть, ти ждеш? Добра не жди, 
    Не жди сподіваної волі — 
    Вона заснула: цар Микола 
    Її приспав. А щоб збудить 
    Хиренну волю, треба миром, 
    Громадою обух сталить; 
  • Юродивий Во дні фельдфебеля-царя 
    Капрал Гаврилович Безрукий 
    Та унтер п'яний Долгорукий 
    Украйну правили. Добра 
    Таки чимало натворили, 
    Чимало люду оголили 
    Оці сатрапи-ундіра, 
    А надто стрижений Гаврилич 
    З своїм єфрейтором малим 
    Та жвавим, на лихо лихим, 
    До того люд домуштрували, 
    Що сам фельдфебель дивувались 
  • Швачка Ой не п'ється горілочка, 
    Не п'ються й меди. 
    Не будете шинкувати, 
    Прокляті жиди. 
    Ой не п'ється теє пиво, 
    А я буду пить. 
    Не дам же я вражим ляхам 
    В Україні жить. 
  • Чума Чума з лопатою ходила, 
    Та гробовища рила, рила, 
    Та трупом, трупом начиняла 
    І с о с в я т и м и не співала, 
    Чи городом, чи то селом, 
    Мете собі, як помелом. 
    Весна. Садочки зацвіли, 
    Неначе полотном укриті, 
    Росою божою умиті, 
    Біліють. Весело землі: 
    Цвіте, красується цвітами, 
    Садами темними, лугами. 
  • Чого мені тяжко, чого мені нудно Чого мені тяжко, чого мені нудно, 
    Чого серце плаче, ридає, кричить, 
    Мов дитя голодне? Серце моє трудне, 
    Чого ти бажаєш, що в тебе болить? 
    Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш? 
    Засни, моє серце, навіки засни, 
    Невкрите, розбите,— а люд навісний 
    Нехай скаженіє... Закрий, серце, очі. 
  • Чигрине, Чигрине Чигрине, Чигрине, 
    Все на світі гине, 
    І святая твоя слава, 
    Як пилина, лине 
    За вітрами холодними, 
    В хмарі пропадає.