• Розрита могила Світе тихий, краю милий, 
  Моя Україно, 
  За що тебе сплюндровано, 
  За що, мамо, гинеш? 
  Чи ти рано до схід сонця 
  Богу не молилась, 
  Чи ти діточок непевних 
  Звичаю не вчила? 
• Ой маю, маю я оченята... Ой маю, маю я оченята... 
  Нікого, матінко, та оглядати, 
  Нікого, серденько, та оглядати! 
  
  Ой маю, маю і рученята... 
  Нікого, матінко, та обнімати, 
  Нікого, серденько, та обнімати! 
• Псалми Давидові
• Пророк Неначе праведних дітей, 
  Господь, любя отих людей, 
  Послав на землю їм пророка; 
  Свою любов благовістить, 
  Святую правду возвістить! 
  Неначе наш Дніпро широкий, 
  Слова його лились, текли 
  І в серце падали глибоко! 
  
• Причинна Реве та стогне Дніпр широкий,
  Сердитий вітер завива,
  Додолу верби гне високі,
  Горами хвилю підійма.
  І блідий місяць на ту пору
  Із хмари де-де виглядав,
  Неначе човен в синім морі,
  То виринав, то потопав.
• Породила мене мати Породила мене мати 
  У високих у палатах, 
  Шовком повила. 
  
  У золоті, в оксамиті, 
  Мов та квіточка укрита, 
  Росла я, росла.
• Полякам Ще як були ми козаками, 
  А унії не чуть було, 
  Отам-то весело жилось! 
  Братались з вольними ляхами, 
  Пишались вольними степами, 
  В садах кохалися, цвіли, 
  Неначе лілії, дівчата. 
• Полюбилася я Полюбилася я, 
  Одружилася я 
  З безталанним сиротою 
  Така доля моя! 
  
  Люде гордії, злі 
  Розрізнили, взяли 
  Та повезли до прийому 
  Оддали в москалі! 
• Подражаніє Ієзекіїлю Восплач, пророче, сине божий! 
  І о князях, і о вельможах, 
  І о царях отих. І рци: 
  «Пащо та сука, ваша мати, 
  Зо львами кліщилась, щенята? 
  І добувала вас, лихих? 
  І множила ваш род проклятий? 
  А потім з вас, щенят зубатих, 
  Зробились львичища! Людей! 
• Подражаніє сербському Наїхали старости 
  Й молодик за ними; 
  Вони собі пішли в хату 
  З батьком розмовляти; 
  А я в його, молодого, 
  В того чорнобривця, 
  Беру коня, та й нічого — 
  Веду до криниці. 
  Кінь утомлений, копита 
  Розкуті, розбиті, 
  Сіделечко мережане 
  Зопсуте, невкрите.
• Подражаніє Едуарду Сові Посаджу коло хатини 
  На вспомин дружині 
  І яблуньку, і грушеньку, 
  На вспомин єдиній! 
  
  Бог дасть, виростуть. Дружина 
  Під древами тими 
  Сяде собі в холодочку 
  З дітками малими. А я буду груші рвати, 
  Діткам подавати... 
• Подражаніє 11 псалму Мій боже милий, як то мало 
  Святих людей на світі стало. 
  Один на другого кують 
  Кайдани в серці. А словами, 
  Медоточивими устами 
  Цілуються і часу ждуть, 
  Чи швидко брата в домовині 
  З гостей на цвинтар понесуть? 
• По улиці вітер віє По улиці вітер віє 
  Та сніг замітає. 
  По улиці попідтинню 
  Вдова шкандибає 
  Під дзвіницю, сердешная, 
  Руки простягати 
  До тих самих, до багатих, 
  Що сина в солдати 
  Позаторік заголили. 
  А думала жити... 
• Плач Ярославни В Путивлі-граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає. «Полечу,— каже,— зигзицею , Тією чайкою-вдовицею, Та понад Доном полечу, Рукав бобровий омочу
• Ой люлі, люлі, моя дитино Ой люлі, люлі, моя дитино, 
  Вдень і вночі. 
  Підеш, мій сину, по Україні, 
  Нас кленучи. 
  Сину мій, сину, не клени тата, 
  Не пом'яни. 
  Мене, прокляту, я твоя мати, 
  Мене клени. 
• Петрусь Були на хуторі пани, 
  І пан і пані небагаті. 
  І дочечка у їх росла, 
  Уже чимала піднялась; 
• Ой крикнули сірії гуси ... Ой крикнули сірії гуси 
  В яру на ставу; 
  Стала слава на все село 
  Про тую вдову. 
  Не так слава, не так слава, 
  Як той поговір, 
  Що заїздив козак з Січі 
  До вдови на двір. 
  
• Ой діброво — темний гаю! Ой діброво — темний гаю! 
  Тебе одягає 
  Тричі на рік... Багатого 
  Собі батька маєш. 
  Раз укриє тебе рясно 
  Зеленим покровом,— 
  Аж сам собі дивується 
  На свою діброву... 
• Ой гляну я, подивлюся Ой гляну я, подивлюся 
  На той степ, на поле; 
  Чи не дасть бог милосердий 
  Хоть на старість волі. 
  Пішов би я в Україну, 
  Пішов би додому, 
  Там би мене привітали, 
  Зраділи б старому, 
  Там би я спочив хоч мало, 
  Молившися богу, 
  Там би я... Та шкода й гадки, 
  Не буде нічого. 
• Ой виострю товариша Ой виострю товариша, 
  Засуну в халяву 
  Та піду шукати правди 
  І тієї слави. 
  Ой піду я не лугами 
  І не берегами, 
  А піду я не шляхами, 
  А понад шляхами.