Поезія

Посаджу коло хатини 
На вспомин дружині 
І яблуньку, і грушеньку, 
На вспомин єдиній! 

Бог дасть, виростуть. Дружина 
Під древами тими 
Сяде собі в холодочку 
З дітками малими. А я буду груші рвати, 
Діткам подавати... 
З дружиною єдиною 
Тихо розмовляти: 
«Тойді, серце, як бралися, 
Сі древа садив я... 
Щасливий я!» — «І я, друже, 
З тобою щаслива!» 

19 ноября [1859], 
С.-Петербург

До перелiку