• Один у другого питаєм Один у другого питаєм: 
  Нащо нас мати привела? 
  Чи для добра? чи то для зла? 
  Нащо живем? Чого бажаєм? 
  І, не дознавшись, умираєм, 
  А покидаємо діла... 
• Огні горять, музика грає... Огні горять, музика грає, 
  Музика плаче, завиває; 
  Алмазом добрим, дорогим 
  Сіяють очі молодії; 
  Витає радость і надія 
  В очах веселих; любо їм, 
  Очам негрішним, молодим. 
  І всі регочуться, сміються, 
  І всі танцюють. Тілько я, 
  Неначе заклятий, дивлюся 
  І нишком плачу, плачу я. 
• О люди! люди небораки! ... О люди! люди небораки! 
  Нащо здалися вам царі? 
  Нащо здалися вам псарі? 
  Ви ж таки люди, не собаки! 
  
  Вночі і ожеледь, і мряка, 
  І сніг, і холод. І Нева 
  Тихесенько кудись несла 
  Тоненьку кригу попід мостом. 
  А я, отож таки вноні 
  Іду та кашляю йдучи. 
• О думи мої! о славо злая! О думи мої! о славо злая!
  За тебе марно я в чужому краю
  Караюсь, мучуся... але не каюсь!..
  Люблю, як щиру, вірну дружину,
  Як безталанную свою Вкраїну!
  Роби що хочеш з темним зо мною,
  Тілько не кидай, в пекло з тобою
  Пошкандибаю .......
• Ну що б, здавалося, слова... Ну що б, здавалося, слова... 
  Слова та голос — більш нічого. 
  А серце б'ється — ожива, 
  Як їх почує!.. Знать, од бога 
  І голос той, і ті слова 
  Ідуть меж люди! ..... 
  Похилившись, 
  Не те щоб дуже зажурившись, 
  А так на палубі стояв 
  І сторч на море поглядав, 
  Мов на Іуду... Із туману, 
  Як кажуть, стала виглядать 
  Червонолицяя Діана... 
• Неофіти Сия глаголет господь:сохраните 
  суд й сотворите правду, 
  приближибося спасение моє прийти, 
  й милость моя открыется. 
  Исаия, Глава 5 (6), с. І 
  
  М. С. Щепкину. 
  На память 24 декабря 1857 
  
  Возлюбленику муз і грацій, 
  Ждучи тебе, я тихо плачу 
  І думу скорбную мою 
  Твоїй душі передаю. 
• Неначе степом чумаки ... Неначе степом чумаки 
  Уосени верству проходять, 
  Так і мене минають годи, 
  А я й байдуже. Книжечки 
  Мережаю та начиняю 
  Таки віршами. Розважаю 
  Дурную голову свою 
  Та кайдани собі кую 
  (Як ці добродії дознають). 
• Невольник Думи мої молодії — 
  Понурії діти, 
  І ви мене покинули!.. 
  Пустку натопити 
  Нема кому... Остався я, 
  Та не сиротою, 
  А з тобою, молодою, 
  Раю мій, покою, 
  Моя зоре досвітняя, 
  Єдиная думо 
  Пречистая!..
• Не хочу я женитися «Не хочу я женитися, 
  Не хочу я братись, 
  Не хочу я у запічку 
  Дітей годувати. 
  Не хочу я, моя мати, 
  За плугом ходити, 
  Оксамитові жупани 
  На ріллі носити. 
  А піду я одружуся 
  З моїм вірним другом, 
  З славним батьком запорозьким 
  Та з Великим Лугом. 
  На Хортиці у матері 
  Буду добре жити, 
  У оксамиті ходити, 
  Меди-вина пити». 
• Не тополю високую Не тополю високую 
  Вітер нагинає, 
  Дівчинонька одинока 
  Долю зневажає: 
  «Бодай тобі, доле, 
  У морі втопитись, 
  Що не даєш мені й досі 
  Ні з ким полюбитись. 
• Не так тії вороги Не так тії вороги, 
  Як добрії люди — 
  І окрадуть жалкуючи, 
  Плачучи осудять, 
  І попросять тебе в хату. 
  І будуть вітати, 
  І питать тебе про тебе, 
  Щоб потім сміятись, 
  Щоб з тебе сміятись, 
  Щоб тебе добити... 
• Не нарікаю я на бога... Не нарікаю я на бога, 
  Не нарікаю ні на кого. 
  Я сам себе, дурний, дурю, 
  Та ще й співаючи. Орю 
  Свій переліг — убогу ниву! 
  Та сію слово. Добрі жнива 
  Колись-то будуть. І дурю! 
  Себе таки, себе самого, 
  А більше, бачиться, нікого? 
• Не молилася за мене... Не молилася за мене,
  Поклони не клала
  Моя мати; а так собі
  Мене повивала,
  Співаючи: «Нехай росте
  Та здорове буде!»
  І виріс я, хвалить бога,
  Та не виліз в люде.
• Не завидуй багатому Не завидуй багатому: 
  Багатий не знає 
  Ні приязні, ні любові — 
  Він все те наймає. 
  Не завидуй могучому, 
  Бо той заставляє. 
  Не завидуй і славному: 
  Славний добре знає, 
  Що не його люди люблять, 
  А ту тяжку славу, 
• Не женися на багатій Не женися на багатій, 
  Бо вижене з хати, 
  Не женися на убогій, 
  Бо не будеш спати. 
  Оженись на вольній волі, 
  На козацькій долі: 
  Яка буде, така й буде, 
  Чи гола, то й гола. 
• Не додому вночі йдучи ... Не додому вночі йдучи 
  З куминої хати 
  І не спати лягаючи, 
  Згадай мене, брате . 
  А як прийде нудьга в гості 
  Та й на ніч засяде, 
  Отойді мене, мій друже, 
  Зови на пораду. 
• Не для людей, тієї слави Не для людей, тієї слави, 
  Мережані та кучеряві 
  Оці вірші віршую я. 
  Для себе, братія моя! 
  
  Мені легшає в неволі, 
  Як я їх складаю, 
  З-за Дніпра мов далекого 
  Слова прилітають. 
  І стеляться на папері, 
  Плачучи, сміючись, 
  Мов ті діти. І радують 
  Одиноку душу 
  Убогую. Любо мені.
• Не гріє сонце на чужині Не гріє сонце на чужині, 
  А дома надто вже пекло. 
  Мені невесело було 
  Й на нашій славній Україні. 
  Ніхто любив мене, вітав, 
  І я хилився ні до кого, 
  Блукав собі, молився богу 
  Та люте панство проклинав. 
  І згадував літа лихії, 
  Погані, давнії літа, 
  Тойді повісили Христа, 
  Й тепер не втік би син Марії! 
  Нігде не весело мені, 
  Та, мабуть, весело й не буде 
  І на Украйні, добрі люде; 
  Отже таки й на чужині. 
• Не вернувся із походу ... Не вернувся із походу 
  Гусарин-москаль. 
  Чого ж мені його шкода, 
  Чого його жаль? 
  Що на йому жупан куций, 
  Що гусарин чорноусий, 
  Що Машею звав? 
  Ні, не того мені шкода; 
  А марніє моя врода, 
  Люде не беруть. 
  А на улиці дівчата 
  Насміхаються, прокляті, 
  Гусаркою звуть. 
• Нащо мені женитися? Нащо мені женитися? 
  Нащо мені братись? 
  Будуть з мене, молодого, 
  Козаки сміятись. 
  Оженився, вони скажуть, 
  Голодний і голий, 
  Занапастив, нерозумний, 
  Молодую волю.