• Тризна Душе с прекрасным назначеньем 
  Должно любить, терпеть, страдать; 
  И дар господний, вдохнвенье, 
  Должно слезами поливать. 
  Для. вас понятно это слово!.. 
  Для. вас я радостно сложил 
  Свои житейские оковы, 
  Священнодействовал я снова 
  И слезы в звуки перелил. 
  Ваш добрый ангел осенил 
  Меня бессмертными крылами 
• Три літа І день не день, і йде не йде, 
  А літа стрілою 
  Пролітають, забирають 
  Все добре з собою. 
  Окрадають добрі думи, 
  О холодний камень 
  Розбивають серце наше 
  І співають амінь, 
  Амінь всьому веселому 
  Однині довіка, 
  І кидають на розпутті 
  Сліпого каліку. 
• Тополя По діброві вітер виє, 
  Гуляє по полю, 
  Край дороги гне тополю 
  До самого долу. 
  Стан високий, лист широкий — 
  Нащо зеленіє? 
  Кругом поле, як те море 
  Широке, синіє. 
  Чумак іде, подивиться 
  Та й голову схилить; 
• То так і я тепер пишу То так і я тепер пишу: 
  Папір тілько, чорнило трачу... 
  А перш! Єй-богу, не брешу! 
  Згадаю що чи що набачу, 
  То так утну, що аж заплачу. 
  І ніби сам перелечу 
  Хоч на годину на Вкраїну, 
  На неї гляну, подивлюсь, 
  І, мов добро кому зроблю, 
  Так любо серце одпочине. 
• Титарівна-Немирівна ... Титарівна-Немирівна 
  Гаптує хустину. 
  Та колише московщеня, 
  Малую дитину. 
  
  Титарівна-Немирівна 
  Людьми гордувала... 
  А москаля-пройдисвіта 
  Нищечком вітала! 
• Титарівна Давно се діялось колись, 
  Ще як борці у нас ходили 
  По селах та дівчат дурили, 
  З громади кпили, хлопців били 
  Та верховодили в селі,— 
  Як ті гусари на п о с т о ї. 
  Ще за гетьманщини святої, 
  Давно се діялось колись. 
• Тим неситим очам... Тим неситим очам, 
  Земним богам-царям, 
  І плуги, й кораблі, 
  І всі добра землі, 
  І хвалебні псалми 
  Тим дрібненьким богам. 
  
• Тече вода з-під явора ... Тече вода з-під явора 
  Яром на долину. 
  Пишається над водою 
  Червона калина. 
  Пишається калинонька, 
  Явор молодіє, 
  А кругом їх верболози 
  Й лози зеленіють. 
  
• Тарасова ніч (друга редакція) На розпутті кобзар сидить 
  Та на кобзі грає; 
  Кругом хлопці та дівчата — 
  Як мак процвітає. 
  Грає кобзар, приспівує, 
  Вимовля словами, 
  Як москалі, орда, ляхи 
  Бились з козаками; 
  Як збиралась громадонька 
  В неділеньку вранці; 
  
• Тарасова ніч На розпутті кобзар сидить 
  Та на кобзі грає; 
  Кругом хлопці та дівчата — 
  Як мак процвітає. 
  Грає кобзар, виспівує, 
  Вимовля словами, 
  Як москалі, орда, ляхи 
  Бились з козаками; 
  Як збиралась громадонька 
  В неділеньку вранці; 
  Як ховали козаченька 
  В зеленім байраці.
• Така, як ти, колись лілея... Така, як ти, колись лілея 
  На Іордані процвіла 
  І воплотила, пронесла 
  Святеє слово над землею. 
  Якби-то й ти, Дністровий цвіте... 
  Ні, ні! Крий боже! Розіпнуть. 
  В Сибір в кайданах поведуть. 
  І ти, мій цвіте неукритий... 
  Не вимовлю... 
• Та не дай, господи, нікому Та не дай, господи, нікому, 
  Як мені тепер, старому, 
  У неволі пропадати, 
  Марне літа коротати. 
  
  Он піду я степом-лугом 
  Та розважу свою тугу. 
  «Не йди,— кажуть,— з ції хати 
  Не пускають погуляти». 
• Стоїть в селі Суботові Стоїть в селі Суботові 
  На горі високій 
  Домовина України, 
  Широка, глибока. 
  Ото церков Богданова. 
  Там-то він молився, 
  Щоб москаль добром і лихом 
  З козаком ділився. 
• Сотник У Оглаві... Чи по знаку 
  Кому цей Оглав білохатий? 
  Троха лиш! Треба розказати, 
  Щоб з жалю не зробить сміху. 
  Од Борисполя недалеко, 
  А буде так, як Борисполь, 
  І досі ще стоїть любенько 
  Рядок на вигоні тополь, 
  Неначе з Оглава дівчата 
  Ватагу вийшли виглядати. 
• Сонце заходить, гори чорніють... Сонце заходить, гори чорніють, 
  Пташечка тихне, поле німіє, 
  Радіють люде, що одпочинуть, 
  А я дивлюся... і серцем лину 
  В темний садочок на Україну. 
  Лину я, лину, думу гадаю, 
  І ніби серце одпочиває. 
  Чорніє поле, і гай, і гори, 
  На синє небо виходить зоря. 
• Песня караульного у тюрьмы Старый гордый воевода 
  Ровно на четыре года 
  Ушел на войну. 
  И дубовыми дверями, 
  И тяжелыми замками 
  Запер он жену. 
  Старый, стало быть, ревнивый, 
  Бьется долго и ретиво. 
  Кончилась война, 
  И прошли четыре года. 
  Возвратился воевода. 
• Сон (На панщині пшеницю жала) На панщині пшеницю жала, 
  Втомилася; не спочивать 
  Пішла в снопи, пошкандибала 
  Івана сина годувать. 
  Воно сповитеє кричало 
  У холодочку за снопом. 
  Розповила, нагодувала, 
  Попестила; і ніби сном, 
  Над сином сидя, задрімала.
• Перебендя Перебендя старий, сліпий, 
  Хто його не знає? 
  Він усюди вештається 
  Та на кобзі грає. 
  А хто грає, того знають 
  І дякують люде: 
  Він їм тугу розганяє, 
  Хоть сам світом нудить. 
  Попідтинню сіромаха 
  І днює й ночує; 
• Сон Гори мої високії, 
  Не так і високі, 
  Як хороші, хорошії, 
  Блакитні здалека. 
  З Переяслава старого, 
  З Виблої могили, 
  Ще старішої... мов ті хмари, 
  Що за Дніпром сіли. 
• П. С. Не жаль на злого, коло його 
  І слава сторожем стоїть. 
  А жаль на доброго такого, 
  Що й славу вміє одурить. 
  
  І досі нудно, як згадаю 
  Г о т и ч е с к и й с ч а с а м и д о м; 
  Село обідране кругом; 
  І шапочку мужик знімає, 
  Як флаг побачить. Значить, пан 
  У себе з причетом гуляють.