• Думка Нащо мені чорні брови, 
  Нащо карі очі, 
  Нащо літа молодії, 
  Веселі дівочі? 
  Літа мої молодії 
  Марно пропадають, 
  Очі плачуть, чорні брови 
  Од вітру линяють. 
  Серце в'яне, нудить світом, 
  Як пташка без волі. 
• Думка Тяжко-важко в світі жити 
  Сироті без роду: 
  Нема куди прихилиться,— 
  Хоч з гори та в воду! 
  Утопився б молоденький, 
  Щоб не нудить світом; 
  Утопився б,— тяжко жити, 
  І нема де дітись. 
  В того доля ходить полем — 
  Колоски збирає; 
• Думка Вітре буйний, вітре буйний! 
  Ти з морем говориш,— 
  Збуди його, заграй ти з ним, 
  Спитай синє море. 
  Воно знає, де мій милий, 
  Бо його носило, 
  Воно скаже, синє море, 
  Де його поділо. 
  
• Думка Тече вода в синє море, 
  Та не витікає; 
  Шука козак свою долю, 
  А долі немає. 
  Пішов козак світ за очі; 
  Грає синє море, 
  Грає серце козацькеє, 
  А думка говорить: 
  «Куди ти йдеш, не спитавшись? 
• Думи мої, думи мої, Думи мої, думи мої, 
  Лихо мені з вами! 
  Нащо стали на папері 
  Сумними рядами?.. 
  Чом вас вітер не розвіяв 
  В степу, як пилину? 
  Чом вас лихо не приспало, 
  Як свою дитину?.. 
• Думи мої, думи мої Думи мої, думи мої, 
  Ви мої єдині, 
  Не кидайте хоч ви мене 
  При лихій годині. 
  Прилітайте, сизокрилі 
  Мої голуб'ята, 
  Із-за Дніпра широкого 
  У степ погуляти 
  З киргизами убогими. 
• Доля Ти не лукавила зо мною, 
  Ти другом, братом і сестрою 
  Сіромі стала. Ти взяла 
  Мене, маленького, за руку 
  І в школу хлопця одвела 
  До п'яного дяка в науку. 
  «Учися, серденько, колись 
  З нас будуть люде»,— ти сказала. 
• Добро, у кого є господа Добро, у кого є господа, 
  А в тій господі є сестра 
  Чи мати добрая. Добра, 
  Добра такого таки зроду 
  У мене, правда, не було, 
  А так собі якось жилось.
• До Основ'яненка Б'ють пороги; місяць сходить, 
  Як і перше сходив... 
  Нема Січі, пропав і той, 
  Хто всім верховодив! 
  Нема Січі; очерети 
  У Дніпра питають: 
  «Де то наші діти ділись, 
  Де вони гуляють?» 
  Чайка скиглить літаючи, 
  Мов за дітьми плаче; 
• Гімн черничий Удар, громе, над тим домом, 
  Над тим божим, де мремо ми, 
  Тебе ж, боже, зневажаєм, 
  Зневажаючи, співаєм: 
  Алілуя! 
  
• Готово! Парус розпустили... Готово! Парус розпустили, 
  Посунули по синій хвилі 
  Помеж кугою в Сирдар'ю 
  Байдару та баркас чималий. 
  Прощай, убогий Косарале. 
  Нудьгу заклятую мою 
  Ти розважав-таки два літа. 
  Спасибі, друже; похвались, 
  Що люде і тебе знайшли 
  І знали, що з тебе зробити. 
• Гоголю За думою дума роєм вилітає, 
  Одна давить серце, друга роздирає, 
  А третяя тихо, тихесенько плаче 
  У самому серці, може, й бог не побачить. 
• Гамалія (друга редакція) “Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі 
  Із нашої України! 
  Чи там раду радять, як на турка стати, 
  Не чуємо на чужині. 
  Ой повій, повій, вітре, через море 
  Та з Великого Лугу, 
  Суши наші сльози, заглуши кайдани, 
  Розвій нашу тугу. 
  Ой заграй, заграй, синесеньке море, 
  Та під тими байдаками, 
  Що пливуть козаки, тілько мріють шапки, 
  Та на сей бік за нами. 
• Гамалія «Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі 
  Із нашої України; 
  Чи там раду радять, як на турка стати, 
  Не чуємо на чужині. 
  Ой повій, повій, вітре, через море 
  Та з Великого Лугу, 
  Суши наші сльози, заглуши кайдани 
  Та розвій нашу тугу. 
  
• Гайдамаки Ґонта в Умані Хвалилися гайдамаки, 
  на Умань ідучи: 
  “Будем драти, пане-брате, 
  З китайки онучі”. 
  Минають дні, минає літо, 
  А Україна, знай, горить; 
  По селах голі плачуть діти — 
  Батьків немає. Шелестить 
  Пожовкле листя по діброві; 
  Гуляють хмари; сонце спить; 
• Гайдамаки Інтродукція Була колись шляхетчина, 
  Вельможная пані; 
  Мірялася з москалями, 
  З ордою, з султаном, 
  З німотою… Було колись… 
  Та що не минає? 
  Було, шляхта, знай, чваниться, 
  День і ніч гуляє 
  Та королем коверзує… 
• Гайдамаки Червоний бенкет Задзвонили в усі дзвони 
  По всій Україні; 
  Закричали гайдамаки: 
  “Гине шляхта, гине! 
  Гине шляхта! погуляєм 
  Та хмару нагрієм!” 
  Зайнялася Смілянщина, 
  Хмара червоніє. 
  А найперша Медведівка 
  Небо нагріває. 
  Горить Сміла, Смілянщина 
  Кров'ю підпливає. 
• Гайдамаки Треті півні Іде собі наш Ярема, 
  Нічого не бачить; 
  Одна думка усміхнеться, 
  А друга заплаче. 
  “Там Оксана, там весело 
  І в сірій свитині; 
  А тут… а тут… що ще буде? 
  Може, ще загину”. 
  А тим часом із байраку 
  Півень — кукуріку! 
  “А, Черкаси!.. боже милий! 
• Гайдамаки Титар “У гаю, гаю 
  Вітру немає; 
  Місяць високо, 
  Зіроньки сяють. 
  Вийди, серденько,— 
  Я виглядаю; 
  Хоч на годину, 
  Моя рибчино! 
  Виглянь, голубко, 
  Та поворкуєм, 
  Та посумуєм; 
  Бо я далеко 
  Сю ніч мандрую.
• Гайдамаки Свято в Чигирині Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали, 
  Встали, подивились на той Чигирин, 
  Що ви будували, де ви панували! 
  Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали 
  Козацької слави убогих руїн.