• Осії глава XIV Погибнеш, згинеш, Україно, 
  Не стане знаку на землі. 
  А ти пишалася колись 
  В добрі і розкоші! Вкраїно! 
  Мій любий краю неповинний! 
  За що тебе господь кара, 
  Карає тяжко? За Богдана, 
  Та за скаженого Петра, 
  Та за панів отих поганих 
  До краю нищить... Покара, 
  Уб'є незримо і правдиво; 
• Он чого ти почорніло «Он чого ти почорніло, 
  Зеленеє поле?» 
  «Почорніло я од крові 
  За вольную волю. 
  Круг містечка Берестечка 
  На чотири милі 
  Мене славні запорожці 
  Своїм трупом вкрили. 
• Он не п'ються пива-меди Он не п'ються пива-меди, 
  Не п'ється вода, 
  Прилучилась з чумаченьком 
  У степу біда. 
  Заболіла головонька, 
  Заболів живіт, 
  Упав чумак коло воза, 
  Упав та й лежить. 
• Сон У всякого своя доля 
  І свій шлях широкий: 
  Той мурує, той руйнує, 
  Той неситим оком 
  За край світа зазирає,— 
  Чи нема країни, 
  Щоб загарбать і з собою 
  Взять у домовину. 
• Ой я свого чоловіка Ой я свого чоловіка 
  В дорогу послала, 
  А од шинку та до шинку 
  Стежечку топтала. 
  Та до куми заходила 
  Пшона позичати, 
  Отих дітей годувати 
  В нетопленій хаті. 
  І нагодувала, 
  І спати поклала, 
  Сама пішла до дяка 
  Добувати п'ятака, 
  Та й заночувала. 
• Сова Породила мати сина 
  В зеленій діброві, 
  Дала йому карі очі 
  І чорнії брови. 
  Китайкою повивала, 
  Всіх святих благала, 
  Та щоб йому всі святії 
  Талан-долю слали. 
• Ой умер старий батько ... «Ой умер старий батько 
  І старенькая мати, 
  Та нема кому щирої 
  Тії радоньки дати. 
  Що мені на світі, 
  Сироті, робити? 
  Чи йти в люде жити, 
  Чи дома журитись? 
• Слепая «Кого, рыдая, призову я 
  Делить тоску, печаль мою? 
  В чужом краю кому, тоскуя, 
  Родную песню пропою? 
  Угасну, бедный, я в неволе! 
  Тоску мою, печаль мою 
  О прежней воле, прежней доле 
  Немым стенам передаю. 
• Ой сяду я під хатою Ой сяду я під хатою, 
  На улицю гляну, 
  Як-то тії дівчаточка 
  Без своєї Ганни, 
  Без моєї Ганнусеньки 
  У хрещика грають. 
  І граються невесело, 
  І не так співають 
  Дівчаточка. А моєї 
  Голубки немає. 
• Слава А ти, задрипанко, шинкарко, 
  Перекупко п'яна! 
  Де ти в ката забарилась 
  З своїми лучами? 
  У Версалі над злодієм 
  Набор розпустила? 
  Чи з ким іншим мизкаєшся 
  З нудьги та з похмілля. 
• Сичі На ниву в жито уночі, 
  На полі, на роздоллі, 
  Зліталися поволі 
  Сичі 
  Пожартувать, 
  Поміркувать, 
  Щоб бідне птаство заступить, 
  Орлине царство затопить 
  І геть спалить. 
  Орла ж повісить на тичині. 
• Ой стрічечка до стрічечки Ой стрічечка до стрічечки, 
  Мережаю три ніченьки, 
  Мережаю, вишиваю, 
  У неділю погуляю. 
  Ой плахотка-червчаточка 
  Дивуйтеся, дівчаточка, 
  Дивуйтеся, парубки, 
  Запорозькі козаки. 
  
• Сестрі Минаючи убогі села 
  Понаддніпрянські невеселі, 
  Я думав: «Де ж я прихилюсь? 
  І де подінуся на світі?» 
  І сниться сон мені: дивлюсь, 
  В садочку, квітами повита, 
  На пригорі собі стоїть, 
  Неначе дівчина, хатина, 
  Дніпро геть-геть собі розкинувсь! 
• Світе ясний! Світе тихий! ... Світе ясний! Світе тихий! 
  Світе вольний, несповитий! 
  За що ж тебе, світе-брате, 
  В своїй добрій, теплій хаті 
  Оковано, омурано 
  (Премудрого одурено), 
  Багряницями закрито 
  І розп'ятієм добито? 
  Не добито! Стрепенися! 
• Саул В непробудимому Китаї, 
  В Єгипті темному, у нас 
  І понад Індом і Євфратом 
  Свої ягнята і телята 
  На полі вольнім вольно пас 
  Чабан було в своєму раї. 
  І гадки-гадоньки не має, 
  Пасе, і доїть, і стриже 
  Свою худобу та співає... 
• Ой пішла я у яр за водою Ой пішла я у яр за водою, 
  Аж там милий гуляє з другою. 
  А другая тая, 
  Розлучниця злая, 
  Багатая сусідонька, 
  Вдова молодая. 
  А я вчора з нею, 
  З сією змією, 
  В полі плоскінь вибирала 
  Та все й розказала, 
  Що як мене любить, 
  Женитися буде, 
  І до себе злую суку 
  Просила в придане. 
• Самому чудно. А де ж дітись? Самому чудно. А де ж дітись? 
  Піп діяти і що почать? 
  Людей і долю проклинать 
  Не варт, єй-богу. Як же жити 
  На чужині на самоті? 
  І що робити взаперті? 
  Якби кайдани перегризти, 
  То гриз потроху б. Так не ті, 
  Не ті їх ковалі кували, 
  Не так залізо гартували, 
  Щоб перегризти. Горе нам!
• Русалка Породила мене мати 
  В високих палатах 
  Та й понесла серед ночі 
  У Дніпрі скупати. 
  Купаючи, розмовляла 
  Зо мною, малою: 
  «Пливи, пливи, моя доню, 
  Дніпром за водою. 
  Та випливи русалкою 
  Завтра серед ночі, 
  А я вийду гуляти з ним, 
  А ти й залоскочеш. 
• Ой по горі роман цвіте... Ой по горі роман цвіте, 
  Долиною козак іде 
  Та у журби питається: 
  
  «Де та доля пишається? 
  
  Чи то в шинках з багачами? 
  Чи то в степах з чумаками? 
  Чи то в полі на роздоллі 
  З вітром віється по волі?» 
• Росли укупочці, зросли... Росли укупочці, зросли; 
  Сміятись, гратись перестали. 
  Неначе й справді розійшлись!.. 
  Зійшлись незабаром. Побрались; 
  І тихо, весело прийшли, 
  Душею-серцем неповинні, 
  Аж до самої домовини. 
  А меж людьми ж вони жили!