Слово Великого Кобзаря лунає в різних куточках земної кулі, розкриваючи не тільки трагічні та героїчні сторінки історії України, але й духовні цінності українського народу, багатство душі та велич його духу.

Звертаючись у той далекий час, коли жив і творив наш великий поет, бачимо, який складний і тяжкий шлях пройшов Тарас Григорович. Але дружба, товариські стосунки з добрими людьми завжди займали чільне місце у його житті. Серед друзів молодого Тараса був і наш земляк Антон Іванович Лагода (1816-1876). Виходець з небагатої дворянської родини, досить довго жив у маєтку батьків у селі Голубівці на Прилуччині. Чарівна природа з перших кроків життя вабила юнака. З подвір'я можна було чути срібний передзвін річки Зарукавни, поскрипування водяного млина навіювало спокій і зачарування. Дихне легенький вітерець зі сходу і подвір'я огортає приємний аромат м'яти, квітів, трав. Стрункі берізки, сивочолі дуби, чарівні тополі відділяли поле від яру, прикриваючи своїми вітами дзвінкоголосе птаство. Ген-ген на горі вітер гойдав море золотих хлібів. На горизонті золото хлібів відтіняла блакитна голубінь неба. Пісні солов'їв та жайворонків створювали враження чогось надзвичайного, казкового. До цього не можна бути байдужим і Антон малював. Слухав журливі пісні, легенди, бачив нелегке життя селян, тож і виріс чуйним, мрійливим, лагідним, романтичним юнаком. Отримавши освіту, він вирушив у далекий Петербург шукати кращої долі.

У цей час молодий Тарас вчився в Академії Мистецтв, мав велике коло друзів серед художників, молодих урядовців, офіцерів-земляків. З Антоном Лагодою Тарас Шевченко познайомився десь у кінці 1830-х років. Заприятелювали. Часто можна було бачити разом В.Штернберга, А. Майнова, А. Лагоду. Вони брали участь у літературних читаннях на користь недільних шкіл у Петербурзі в родині Ф.Толстого, на вечірках. В. Штернберг — талановитий художник, закоханий в Україну, був одним з найближчих друзів Тараса. Разом навчались в Академії, жили в одному помешканні. Можливо, що саме тут і був виконаний портрет Антона Лагоди (папір, акварель, 25,5х19,5 см, 1839 рік).

Антон Лагода служив у державній установі чиновником. Був добре освіченою, товариською людиною, українським патріотом, щирим прихильником таланту Т.Г.Шевченка. Лагоду, Штернберга і Шевченка єднала не тільки любов до живопису, поезії, а й до України. Цей період у житті Тараса Шевченка був найщасливішим. Поруч з талантом живописця зростав талант поета, визнання в народі.

Портрет А. І.Лагоди зберігся дякуючи його доньці, яка згодом стала художницею, дружиною видатного російського живописця І.І.Шишкіна. Саме з її збірки портрет переданий до Київського Державного музею Т.Г.Шевченка, де зараз він і експонується.

На тій же вулиці в Голубівці, де жили Лагоди, але ближче до старої, нині не існуючої церкви, знаходилась садиба Носенків. Виходець з цього старовинного козацького роду П.П.Білецький-Носенко увійшов в історію вітчизняної культури, як письменник, досвідчений педагог. Певно, саме в приватному пансіоні Білецького-Носенка під Прилуками отримав початкову освіту Антон Лагода.

Що ж трапилося з родом Лагоди? Наприкінці XIX століття землі Лагоди були куплені голубівськими заможними козаками Назаренками. Пізніше ця родина отримала вуличне прізвисько Лагоденкови. (Під час колективізації Назаренки були розкуркулені й вислані за Урал).

Шевченківські місця на Прилуччині дорогі кожному із нас. Для жителів Голубівки також дорогі ці місця, події і люди. Тарас Григорович неодноразово відвідував Прилуччину і, можливо, заїздив до нас у Голубівку з коротким візитом до батьків свого приятеля Антона Лагоди.
Анатолій СУХОВЕРСЬКИЙ