Публікації

“Свою Україну любіть...”

Львівські художники шляхами Тараса Шевченка

(живопис, графіка)

2003 рік

Ми привезли на сповідь той дух казахської землі, де Шевченка мордували, але не зламали...

Євген Манишин

17 липня 2003 року в Каневі, у приміщенні Національного музею Тараса Шевченка відкрилася виставка “Свою Україну любіть...”, яку вже було представлено травневими днями у Львівському палаці мистецтв в рамках міжнародного шевченківського літературно-мистецького свята “В сім’ї вольній, новій...”. Художники зі Львова, готуючи цікавий цикл робіт на шевченківську тематику, подорожували шляхами Кобзаря. У квітні 2003 року вони здійснили науково-мистецьку експедицію Шевченківськими місцями – до Республіки Казахстан. Цьогорічна мандрівка вела українських паломників до місця семилітньої неволі українського генія – до Форту Шевченка (колишнього Новопетровського укріплення) через сто п’ятдесят років після того, як по цій землі ступала нога Тараса Григоровича. Організатор експедиції – Львівський палац мистецтв влаштовує подорожі шляхами видатних українців (Шевченка, Франка...). Багато куточків, пов’язаних з іменем Тараса Шевченка в Україні, Литві, Росії, відкрилося учасникам поїздок ще в минулі роки. Серед членів експедицій завжди є художники, вони під час подорожі роблять численні замальовки, які згодом постають виставками. Восьма поїздка, що відбулася навесні цього року, дала можливість відчути атмосферу краю поетового заслання семи культурним діячам України: Роману Наконечному, Ігорю Ліховому, Нестору Мицику та художникам: Євгену Манишину, Олександру Крохмалюку, Ігорю Гавришкевичу, Дмитру Паруті. Художники після кожної експедиції завжди звітують виставками спочатку у Львові, потім – у Каневі. Роман Наконечний – натхненник і організатор подорожей та виставок, згадує, що в далекому 1996 році у Львівському палаці мистецтв була відкрита велика виставка “Свою Україну любіть...”, створена до Шевченківських днів, вона стала поштовхом для того, щоб приїхати на Тарасову гору. Нині – це вже традиція! 

Урочисте відкриття виставки у Каневі на Тарасовій горі розпочалося звуками казахської народної пісні, що продовжилася українською – у виконанні кобзаря Володимира Горбатюка. Ігор Ліховий, один з учасників експедиції, відкрив урочистість, поділився враженнями від надзвичайної подорожі, представив гостям львівських господарів виставки, що прибули на свято відкриття: Романа Наконечного, директора Львівського палацу мистецтв, Євгена Манишина, Заслуженого художника України, Ігоря Гавришкевича, художника, директора музею-заповідника “Личаківський цвинтар”. 

Виставка дає можливість глядачам відчути глибокий взаємозв’язок двох культурних площин – української та казахської. Представлені тут автори-художники – Євген Манишин, Ігор Гавришкевич, Олександр Крохмалюк та Дмитро Парута через власну творчість діляться з людьми враженнями від подорожі. Кожен з них відчув ту дивовижну енергетику Тараса Шевченка, яка витає в далекій казахській землі й досі. Шевченківська любов до людей, до природи, до свого народу надзвичайно поважається казахами, тому з великим натхненням вони й сьогодні доглядають меморіальний музей Тараса Шевченка, бережуть пам’ять Великого українця. Під час мандрівки художники неодноразово зверталися до Шевченкової мистецької спадщини періоду заслання та завдяки його роботам відкрили багато місць, які постали перед ними в майже незміненому вигляді. З цікавістю та захопленням львівські художники робили замальовки, дотикаючись до самої природи, до того живого, такого незнайомого та часом незбагненного середовища. 

Художники представили на виставці різнопланові роботи, серед яких поряд з пейзажами містяться й філософські твори, що дають глядачеві поле для роздумів.

Ігор Гавришкевич зауважив, що виставка створена не для розваги й не для слави, а для того щоб привернути увагу людей до культури, до мистецтва, до Шевченка, наповнити новими відтінками сприйняття постаті Великого українця. 

Ця акція, виходячи за рамки мистецької, набуває й політичної ваги, тому що єднає Україну з Казахстаном, захід України з її центром, окрім того, єднає минуле з сучасністю та звертає людей до духовного єднання.

Роман Наконечний, як керівник та організатор подорожей і виставок, сказав, що на цьому експедиції Шевченківськими місцями не завершуються: Київ, Таллінн, Варшава... ще відкриють художникам шевченківські куточки, а роботи митців знову постануть новими цікавими виставками, які зможуть збагатити наше уявлення про реального та неосяжного Тараса Шевченка.

До перелiку