Про це було сказано Президентом України в Національній опері на вшануванні геніального поета - Тараса Шевченка. Віктор Ющенко відзначив, що у 2014 році Україна відзначатиме 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, і українська нація, "яка не тільки на словах, але й на ділі шанує свого пророка", має відповідально підійти до цієї дати. За словами Президента, вже нині українська влада працює над тим, щоб Україна гідно відзначила цю епохальну подію. У цьому контексті Глава держави наголосив на необхідності спорудження у Києві комплексного Національного науково-дослідного і культурно-інформаційного центру "Шевченківський дім", де серед іншого зберігалися б рукописи класиків української літератури. Він також повідомив, що уже у травні цього року на карті світу з'явиться ще одне місто, ще одна столиця, де буде встановлено пам'ятник Тарасові Шевченкові - Тбілісі (Грузія).

Хотілося б сподіватися, що 200-річчя Українського пророка все ж таки буде гідно вшановано, а не так як це було за часів президентства Леоніда Кучми. Тоді про 190-річницю Тараса Шевченка просто забули і все відбулося формально. Варто зазначити, що в Україні є ще багато сил, яким Тарас Шевченко взагалі не потрібний, або він вже застарілий і повинен бути поставлений на запасну колію української культури. Про це доволі широко розмірковується напередодні Кобзаревого свята. І на жаль, з приводу таких ідей тільки невеликий гурт український інтелектуалів висловлює протест. І тому, що гурт є невеликий то інколи довідуємося про речі від яких мороз йде по спині. Коли б іншими був результат президентських виборів 2004 року, то можливо вже й не було б нині у Києві музею Тараса Шевченка. Справа у тому, що на приміщення, у якому він знаходиться вже були поклали око "нові українці". Про цей епізод розповів лауреат Шевченківської премії, художник Гайдамака під час відкриття виставки "Живопис Тараса Шевченка", яка відбулася 9 березня у Києві у Національному музеї Тараса Шевченка.

Відомий український мистецтвознавець Дмитро Степовик на відкритті виставки наголосив, що внесок Тараса Шевченка в українське образотворче мистецтво є унікальним, і, на жаль, недооціненим. Хоч є сотні публікацій, монографій, альбомів про його мистецьку творчість, але усе одно його творчість залишається нерозкритою. Цю думку підтримує багато українських культурологів.  

Серед більш як півтисячі творів художника Тараса Шевченка - портрети, жанрові композиції, краєвиди, малюнки на біблійні, історичні й літературні сюжети, книжкові ілюстрації та ще багато чого, що залишилось у стадії численних замальовок, ескізів, начерків. У цьому масиві кількість найменувань олійного живопису порівняно невелика, що значною мірою зумовлено трагічністю Шевченкової долі: із двох десятиліть творчого життя десять минуло на засланні, коли російська царська влада забороняла митцеві писати й малювати, але він потай усе ж продовжував заборонену йому творчість, і робив це переважно у формах малої графіки.

Окремо - одна на цілій стіні була виставлена Кобзарева картина "Катерина". Вона належить до найвідоміших картин Тараса Шевченка побутового жанру. За радянських часів експонувалася як класичний зразок картини соціально-викривального змісту. А відповідно, у такому ж світлі подавалася уся творчість Шевченка.

Професор Степовик відзначив, що Кобзареві твори на побутову тематику часом є гіркими. Проте їх не можна спрощено трактувати. "Скільки співчуття і внутрішньої краси виразив поет у "Катерині"? - наголошує вчений. - Ця картина нагадує ситуацію, коли до Ісуса Христа привели блудницю і вимагали, щоб за тодішніми законами її укаменувати. І тоді Ісус сказав, хто без гріха хай перший кине у неї каменем. І саме ці слова, приходять у мене на пам'ять коли дивлюся "Катерину". В особі Катерини яскраво зображений підневільний стан України". 

Аналізуючи загалом мистецьку творчість Тараса Шевченка Дмитро Степовик констатує, що вона є глибоко філософською і християнською у своїй основі. Шевченко жив та працював в епоху романтизму. І природно, що його творчість - портретна, пейзажна, історична, на християнські теми - пронизана відчуттям емоційно піднесеного, звеличеного розуміння проблем, зазначає мистецтвознавець Д. Степовик. 

Унікальність Шевченка полягає у тому, що він був багатоаспектним митцем, який вніс свій внесок у портрет, пейзаж, релігійне мистецтво, побутову композицію. За словами Дмитра Степовика, піднесеність, бажання побачити у людині творіння Боже - це малював у своїх картинах Тарас Шевченко. 

Дмитро Степовик наголошує, що у портретах Тараса Шевченка із затемненого тла виринає світла постать. І у цьому є глибокий зміст, коли зважити, що Тарас Шевченко жив у жорстокий вік російського царату миколаївської доби. Він своїм малярством стверджував, що у цю добу були чесні, та глибоко духовні люди. "У романтичному портреті 1840 року розкрита уся повнота Шевченка як людини великого світогляду, великих поривань, людини-християнина, - констатує вчений. - Тарас Шевченко належав до найбільш інтелігентних людей в Україні першої половини ХІХ сторіччя. Коли б він дожив до природної старості, то ми в його собі мали б великого митця монументаліста. Він мислив великими образами, великими ідеями". 

За словами вченого, усі портретисти, починаючи з радянської доби зображали Шевченка похмурим, людиною з розбитою ідеєю. Таким він представлений на пам'ятниках у Харкові та Києві. А Тарас Шевченко був не таким, твердить Дмитро Степовик. Велич Шевченка зумів зрозуміти і передати знаменитий скульптор Леонід Молодожанин з Канади, який зробив п'ять пам'ятників Кобзареві. Він показав його таким, яким він себе намалював на портреті 1840 року. 

На фоні нових "відкриттів" про постать і творчість Тараса Шевченка багато-хто ставить питання чи нині, на початку 21 сторіччя дійсно ідеї Кобзаря є актуальними, коли глобалізм заполонює світ?

Професор Дмитро Степовик з цього приводу каже: "Ми можемо сказати, що Шевченко є також митцем сучасності. Він ніколи не буде для нас у минулому часі. У творчості Шевченка ми маємо орієнтир, на який повинні рівнятися митці не тільки сучасні, але й митці майбутнього. У своїй поемі "І мертвим, і живим" Тарас Шевченко передрік, що він пише свої літературні та мистецькі твори не тільки для сучасників, але й українців усіх майбутніх поколінь. Я цю поему ставлю на рівні пророка Ісаї, бо він і нам, і тим, хто прийде після нас дав заповіт, як ми повинні жити. Біблійний пророк бачив розвиток людства на багато тисяч років вперед. Набагато вперед бачив розвиток подій Тарас Шевченко. А головне - його творчість базується на глибокій християнській ідеї. 

І коли нині є сили, які пробують воювати з християнством, доводячи, що Ісус Христос був одружений з Марією Магдалиною, а його апостоли, то була "тепла компанія", то й не дивно, що й під хвилю критики потрапив також і Тарас Шевченко. Поява писань про Шевченка як про грубу людину - це вигадки людей з дрібним розумом. Ми на них не повинні звертати увагу, а пам'ятати, що Тарас Шевченко - це великий християни, великий гуманіст, який кожним своїм словом думав про майбутнє і про той цікавий час, який ми нині переживаємо і свідками, якого ще будемо".

Галина Левицька,
власний кореспондент "ЗВУ" у Києві