Шевченко очима китайців.
У Національному музеї Тараса Шевченка відбулася презентація українсько-китайського проекту «Нев'януча слава. Подяка Тарасу Шевченку».
Виставку організували Китайська академія живопису і каліграфії спільно з Національним музеєм Тараса Шевченка за сприяння посольства України в КНР, посольства КНР в Україні, Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.Робота над проектом тривала кілька років. У 2015 році його китайські учасники вперше приїхали в Україну. Вони відвідали національний музей Шевченка в Києві і шевченківські місця в Черкаській області.
Віце-президент Китайської академії живопису і каліграфії Алан Юй, він же укладач каталогу виставки з включенням текстів Шевченка, сказав журналісту «РГ»: «Приїзд в Київ поклав новий початок нашим дружнім обмінам. Тарас Шевченко став мостом спілкування України і Китаю».
На виставці експонувалося близько 60 живописних робіт та ілюстрацій до творів Кобзаря, інтерпретовані художниками східної культурної традиції. Глибокі й тонкі нюанси творчості поета органічно інтегрувалися в канони традиційної китайської живопису і каліграфії.
Колорит цих робіт своєрідний. Кобзар з бандурою на картині Цін Луна – вилитий китаєць. Його ж Катерина також скидається на китаянку. Забавне спостереження: здалося, що трохи схожий на китайця і директор Національного музею Дмитро Стус.
Відбулася в цей день і презентація нової збірки віршів Шевченка на китайській мові в перекладі відомого літературознавця і перекладача Ге Баоцюаня, в яку увійшло 139 поетичних текстів. Це перше видання українського класика в Китаї за часів незалежності України.
– Перший «Кобзар» вийшов на китайському у 1983 році, – розповів гендиректор Національного музею тараса Шевченка Дмитро Стус. – У той час перекладач Ге Баоцюань користувався російськими джерелами, але згодом відчув необхідність оволодіти українською мовою, щоб передати якомога точніше і зміст, і милозвучність українського слова. Зробив він це самостійно в 70-річному віці.
До речі сказати, китайська мова, якою блищала на презентації проекту чарівна перекладачка, більше, ніж український, як мені здалося, заслуговує епітета «солов'їна». Дівчина «техкала» і щебетала, як ця маленька дивовижно талановита пташка, і навіть на мить охопила тривога: як би їй не стало погано від захвату, від власного щебетання.
Дивно, але наш національний поет виявився дуже близький китайцям.
З української сторони виставку доповнили ілюстрації до «Кобзаря» з колекції Національного музею Тараса Шевченка та Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури кисті українських художників Опанаса Сластіона, Івана Їжакевича, Василя Седляра, Василя Касіяна, Андрія Чебикіна, Михайла Дерегуса, Василя Лопати, Івана Марчука та інших.
Виставка «Нев'януча слава. Подяка Тарасу Шевченку» як платформа для творчого спілкування українських та китайських шевченкознавців стала знаковою подією в українсько-китайських відносинах. Це яскравий приклад культурної дипломатії в дії, яка в XXI столітті стає визначальним чинником взаєморозуміння у світі.