- Ще в день смерті Тараса Шевченка його друзі – художник Григорій Честахівський, брати – літератури Михайло і Олександр Лазаревський – вирішили виконати волю поета і поховати його на Україні, адже предсмертными словами 47 – річного Шевченка були: «До Канева ..., розповідає Айгул Балабаева, зав.екскурсійно-масового відділу музею Т. Г. Шевченка.
Невдовзі українська громада міста домоглася дозволу царської влади на перепоховання поета. Супроводжували труну Кобзаря Олександр Лазаревський і Григорій Честахівський. 27 квітня вони прибули до Москви, де труну поета встановили в Тихонівською церкви. Прощатися з Кобзарем прийшли не лише українці, але й росіяни. В Україну труну везли кіньми.
18 травня домовину з тілом Шевченка було доправлено до Києва.
- На Київському ланцюговому мосту труну Шевченка до самої церкви Різдва Христового на Подолі несли студенти Київського Університету. Труна перебувала в церкві до 20 травня, а вранці на руках її понесли до пароплава «Кременчуг», який узяв курс на Канів. Прощання з поетом відбувалося в Успенському Соборі в Каневі. Настоятель Канівського Успенського собору Гнат Мацкевич виголосив пророчу промову: «Благовей, Малоросія, перед містах Каневом: у нас поховано Тараса Шевченка, - цитує Айгул Балабаева.
До місця поховання – Чернечої гори – труну знову понесли на руках. 22 травня після богослужіння прах Шевченка було поховано на Чернечій горі біля Канева – в місці, яке відповідало його заповітом. Незабаром могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора отримала назву Тарасової.
Щодня у травневі дні біля могили поета в Каневі проходять богослужіння, сюди звідусіль їдуть люди вклонитися Кобзареві.
На цьому тижні урочисті заходи пройшли і в Форт-Шевченко. До пам'ятника Шевченка Т. гості на вишитому українському рушнику поклали кошик квітів, живі квіти.
А потім відбувся концерт. Змінюючи один одного, на імпровізовану сцену виходили діти різного віку і дорослі, які читали вірші та співали пісні, написані на слова Шевченка. Кульмінацією концерту стала відома пісня на слова Шевченка «Рэвэ та стогнэ Дніпр шырокый» у виконанні всіх членів українського етнокультурного центру. Ну і найприємніше мить, особливо для дітей – нагородження учасників Шевченківських читань» солодкими подарунками, грамотами та подячними листами від українського етнокультурного центру. Нагороджувала конкурсантів голова дитячої дошкільної Асамблеї народу Казахстану Т. Артеменко.
Також від імені голови республіканського ОЮЛ «Рада українців Казахстану» Ю. Тимошенко солісткам «Смерічки» Л. Кравченко, Т. Валовий і Л. Березовської вручили листи подяки за активну діяльність по створенню сприятливого етнічного клімату, що сприяє зміцненню єдності і злагоди в РК.
Подарунки від українського етнокультурного центру отримали також працівники музею і представники освіти р. Форт-Шевченко.