Заворожи мені, волхве, 
Друже сивоусий! 
Ти вже серце запечатав, 
А я ще боюся. 
Боюся ще погорілу 
Пустку руйнувати, 
Боюся ще, мій голубе, 
Серце поховати. 
Може, вернеться надія 
З тією водою 
Зцілющою й живущою, 
Дрібною сльозою — 
Може, вернеться з-за світа 
В пустку зимувати, 
Хоч всередині обілить 
Горілую хату. 
І витопить, і нагріє, 
І світло засвітить... 
Може, ще раз прокинуться 
Мої думи-діти. 
Може, ще раз помолюся, 
З дітками заплачу. 
Може, ще раз сонце правди 
Хоч крізь сон побачу... 
Стань же: братом, хоч одури. 
Скажи, що робити: 
Чи молитись, чи журитись, 
Чи тім'я розбити??! 

13 декабря 1844, 
С.-Петербург