Із-за гаю сонце сходить, 
За гай і заходить. 
По долині увечері 
Козак смутний ходить. 
Ходить він годину, 
Ходить він і другу. 
Не виходить чорнобрива 
Із темного лугу, 
Не виходить зрадливая... 
А з яру та з лісу 
З собаками та псарями 
Іде пан гульвіса. 
Цькують його собаками, 
Крутять назад руки 
І завдають козакові 
Смертельної муки; 
У льох його, молодого, 
Той пан замикає... 
А дівчину покриткою 
По світу пускає. 

[Друга половина 1848, 
Косарал]