Поезія

Умре муж велій в власяниці. 
Не плачте, сироти, вдовиці, 
А ти, Аскоченський, восплач 
Воутріє на тяжкий глас. 
І Хомяков, Русі ревнитель, 
Москви, отечества любитель, 
О юбкоборцеві восплач. 
І вся о Р у с с к а я б е с е д а, 
Бо глас єдиний ісповєдуй 
Свої гріхи. 
І плач! і плач! 

17 іюня [1860 
С.-Петербург]

До перелiку