Поезія

Туман, туман долиною, 
Добре жити з родиною. 
А ще лучче за горою 
З дружиною молодою. 
Ой піду я темним гаєм, 
Дружиноньки пошукаю. 
«Де ти? Де ти, озовися! 
Прийди, серце, пригорнися. 
Нумо, серце, лицятися 
Та поїдем вінчатися, 
Щоб не знали батько й мати, 
Де ми будем ночувати». 
Одружилась, заховалась, 
Бодай була не кохалась. 
Легше було б самій жити, 
Як з тобою в світі битись. 

[Друга половина 1848, 
Косарал]

До перелiку