Колись дурною головою 
Я думав: «Горенько зо мною! 
Як доведеться в світі жить? 
Людей і господа хвалить? 
В багні колодою гнилою 
Валятись, старітися, гнить. 
Умерти й сліду не покинуть 
На обікраденій землі... 
О горе! горенько мені! 
І де я в світі заховаюсь? 
Щодень пілати розпинають, 
Морозять, шкварять на огні!» 

21 іюля [1859], 
Черкаси