“Одчиняй, проклятий жиде! 
Бо будеш битий… одчиняй! 
Ламайте двері, пики вийде 
Старий паскуда!” 
“Постривай! 
Стривайте, зараз!” 
“Нагаями 
Свиняче ухо! Жартувать, 
Чи що, ти хочеш?” 
“Я? з панами? 
Крий боже! зараз, дайте встать, 
Ясновельможні (нишком — свині)”. 
“Пане полковнику, ламай!” 
Упали двері… а нагай 
Малює вздовж жидівську спину. 
“Здоров, свине, здоров, жиде, 
Здоров, чортів сину!” 
Та нагаєм, та нагаєм. 
А жид зогнув спину: 
“Не жартуйте, мості-пане!” 
“Добривечір в хату! 
Ще раз шельму! ще раз!.. годі! 
Вибачай, проклятий! 
Добривечір! а де дочка?” 
“Умерла, панове”. 
“Лжеш, Іудо! нагаями!” 
Посипались знову. 
“Ой паночки-голубчики, 
Єй-богу, немає!” 
“Брешеш, шельмо!” 
“Коли брешу, 
Нехай бог карає!” 
“Не бог, а ми. Признавайся!” 
“Нащо б мав ховати, 
Якби жива? Нехай, боже, 
Щоб я був проклятий!..” 
“Ха-ха-ха-ха!.. Чорт, панове, 
Літаню співає. 
Перехрестись!” 
“Як же воно? 
Далебі, не знаю”. 
“Отак, дивись…” 
Лях хреститься, 
А за ним Іуда, 
“Браво! браво! охрестили. 
Ну, за таке чудо 
Могоричу, мості-пане! 
Чуєш, охрещений? 
Могоричу!” 
“Зараз, зараз!” 
Ревуть, мов скажені, 
Ревуть ляхи, а поставець 
По столу гуляє. 
“Єще Польща не згінела!”— 
Хто куди гукає. 
“Давай, жиде!” 
Охрещений 
Із льоху та в хату, 
Знай, шмигляє, наливає; 
А конфедерати, 
Знай, гукають: “Жиде! меду!” 
Жид не схаменеться. 
“Де цимбали? грай, псявіро!” 
Аж корчма трясеться — 
Краков'яка оддирають, 
Вальса та мазура. 
І жид гляне, та нищечком: 
“Шляхетська натура!” 
“Добре, годі! тепер співай!” 
“Не вмію, єй-богу!” 
“Не божись, собача шкуро!” 
“Яку ж вам? Небогу?” 
“Була собі Гандзя, 
Каліка небога, 
Божилася, 
Молилася, 
Що боліли ноги; 
На панщину не ходила, 
А за парубками 
Тихесенько, 
Гарнесенько 
Поміж бур'янами”. 
“Годі! годі! це погана: 
Схизмати співають”. 
“Якої ж вам? хіба оцю? 
Стривайте, згадаю…” 
“Перед паном Хведором 
Ходить жид ходором, 
І задком, 
І передком 
Перед паном Хведірком”. 
“Добре, годі! тепер плати!” 
“Жартуєте, пане: 
За що платить?” 
“Що слухали. 
Не кривись, поганий! 
Не жартуєм. Давай гроші!” 
“Де мені їх взяти? 
Ні шеляга, я панською 
Ласкою багатий”. 
“Лжеш, собако! признавайся! 
А нуте, панове, 
Батогами!” 
Засвистіли, 
Хрестять Лейбу знову. 
Періщили, періщили, 
Аж пір'я летіло… 
“Єй же богу, ні шеляга! 
Їжте моє тіло! 
Ні шеляга! ґвалт! рятуйте!” 
“Ось ми порятуєм”. 
“Постривайте, я щось скажу”. 
“Почуєм, почуєм, 
Та не бреши, бо, хоч здохни, 
Брехня не поможе”. 
“Ні, в Вільшаній…” 
“Твої гроші?” 
“Мої!.. ховай боже! 
Ні, я кажу, що в Вільшаній… 
Вільшанські схизмати 
По три сем'ї, по чотири 
Живуть в одній хаті”. 
“Ми це знаєм, бо ми сами 
Їх так очухрали”. 
“Та ні, не те… вибачайте… 
Щоб лиха не знали, 
Щоб вам гроші приснилися.. 
Бачте, у Вільшаній 
У костьолі… у титаря… 
А дочка Оксана! 
Ховай боже! як панночка! 
Що-то за хороше! 
А червінців! хоч не його, 
Так що? аби гроші”. 
“Аби гроші, однаково! 
Правду Лейба каже; 
А щоб певна була правда, 
Нехай шлях покаже. 
Одягайся!” 
Поїхали 
Ляхи у Вільшану. 
Один тілько під лавою 
Конфедерат п'яний 
Не здужа встать, а курника, 
П'яний і веселий: 
“My zyjemy, my zyjemy, 
Polska nie zginela”.